Кам’янець-Подільський

 kamenets

Пішохідна екскурсія по Старому місту Кам’янця-Подільського з відвідуванням Старої фортеці, оглядом оборонних укріплень міста, храмів, ратуш, будинків та палаців.

Тривалість - 3,5 годин

Вартість екскурсійного супроводу

до 8 чол.
до 20 чол.
до 35 чол.
до 50 чол.
250 грн. 350 грн. 400 грн. 450 грн.

Вартість вхідних квитків на екскурсійні об’єкти сплачується додатково

Стара фортеця 
20 грн. - дорослі
10 грн. - учні та студенти
Музей історії грошей
6 грн. - дорослі
3 грн. - учні та студенти 
Музей середньовічного
судочинства (камера тортур)
5 грн. - дорослі
3 грн. - учні та студенти 
Музей Магдебурського права
3 грн. - дорослі
2 грн. - учні та студенти 

button-rent-out

ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО ЕКСКУРСІЮ...

Подорож старовинним Кам’янцем розпочинається з берегів каньйону р. Смотрич зі сходу від острову Старого міста, куди веде один з Кам’янецьких мостів – Новий або Новопланівський міст.
Новопланівський міст – збудований у 1864-1873 рр. На шести кам’яних опорах, з’єднав острів Старого міста з Новим планом – теперішнім центром сучасного Кам’янця.
Площа Троїцька – одна з чотирьох площ Старого міста. Від неї в різні боки відходять вулиці Зарванська та Троїцька, Поштовий спуск та провулок Петропавлівський. Зліва від в’їзду на площу з Новопланівського мосту знаходиться церква св.Трійці, одна з найдавніших (15-16 ст.) православних церков Кам’янця на честь якої і названа площа. У 17 ст. церква турками була перетворена на мусульманську мечеть, для чого до храму був добудований мінарет. У 18 ст. церква стає уніатською (греко-католицькою), при церкві діяв монастир ордену Базиліанів (св.Василія Блаженного). Зруйнований у 1930-ті рр. комуністами, храм нині відбудовується на кошти греко-католицької церкви.
З площі вниз спускається вулиця Зарванська. З правого боку вулиці знаходиться будівля Комерційного банку, споруджена у стилі ренесансу в кінці 19 ст. Сьогодні тут розміщується Кам’янець-Подільське міське училище культури.
На початку вулиці - одна з трьох середньовічних брам Кам’янця, що зветься Верхня Польська (або ж – Вітряна брама). Зліва від проїзду Вітряної брами – башта Стефана Баторія (або ж - Кушнірська башта). Брама та башта засновані у 1585 р. за польського короля Стефана Баторія та розбудована у 1785 р. за короля Станіслава Августа, про що свідчить білокам’яна плита над проїздом Вітряної брами.
Праворуч від Кушнірської башти знаходиться порожня ділянка однієї з трьох торгівельних площ Старого міста – Руський ринок. Саме тут в давнину можна було купити у торгівок-русинок(українок) гарячого борщу, ковбаси, пирогів чи інших страв, що і дало народну назву ринку – Обжорний ряд.
Якщо спуститися через проїзд Вітряної брами, то на Старопоштовому узвозі, який веде у каньйон р. Смотрич, зліва можна побачити чотириаркову будівлю Турецького бастіону. Зведений турками під час окупації міста у 1672-1699 рр. з каміння розібраного турками жіночого домініканського монастиря, через що кам’янчани глузливо назвали це укріплення «дівочі горщики».
З правого боку дороги тягнуться міські оборонні стіни (16 ст.), що завершуються кам’яними стовпами-пілонами. На пілонах - білокам’яні плити: з правого боку - із зображенням герба Подільського краю (усміхнене сонце з 16 променями), з лівого боку – зображення герба Російської імперії (двоголового орла).
Далі від цих пілонів Старопоштовий узвіз веде до залишків Нижньої Польської брами – оборонно-гідротехнічного укріплення 16 ст., що слугувало для захисту проїзда в місто та під час облоги регулювало затоплення каньйону навколо Старого міста.
Замість того, щоб повертатися Старопоштовим узвозом від Нижньої Польської брами можна скористатися сходами Фаренгольца (названі на честь кам’янецького лікаря який у 19 ст. облаштував ці сходи за свій кошт). Ними можна піднятися на вул. Кузнечну, яка праворуч веде до садиби кафедрального католицького костелу св. Апостола Петра та Павла.
Якщо ж повернутися від укріплень Нижньої Польської брами вгору Старопоштовим узвозом до Вітряної брами то, звернувши праворуч, можна дійти до садиби кафедрального костелу іншим шляхом – вул. Татарською. З лівого боку по вул. Татарській знаходиться православна церква св. Апостола Петра та Павла (кінець 15 ст.) – один із найстаріших мурованих православних храмів Кам’янця, який зберігся непоруйнованим.
Вище Петропавлівської церкви по вул. Татарській з лівого боку знаходяться рештки фундаментів костелу ордену Босих кармелітів, заснованого у 18 ст. У 19 ст. костел був перебудований на православний собор на честь ікони Казанської Божої Матері. При соборі в 1890 році було організовано єпархіальне церковне Давньосховище (колекція стародруків, книг та архівних документів, археологічних знахідок), зібрання якого стали основою Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника. У 1936 р. Казанський собор за наказом комуністичної влади був підірваний.
У глибині садиби за фундаментами Казанського собору знаходиться триповерхова будівля першої Російської чоловічої гімназії Кам’янця-Подільського (тепер – приміщення історичного факультету Кам’янець-Подільського Національного університету ім. І. Огієнка), зведена на місці Єзуїтського костелу (18 ст.). В будинку гімназії у жовтні 1845 р. зупинявся під час подорожі Подільським краєм Т. Г. Шевченко.
Починаючись від Вітряної брами, вул. Татарська завершується на центральній площі Старого міста - Польський ринок – біля тріумфальної арки яка веде на садибу кафедрального костелу св. Апостола Петра та Павла. Споруджена в 1781 р. на честь приїзду у Кам’янець польського короля Станіслава Августа, арка прикрашена скульптурою католицького святого Яна Непомуцена. За місцевим повір’ям бажання, загадані під цією аркою, обов’язково збуваються.
Через тріумфальну арку дорога веде до пам’ятника зі скульптурою «Ісус Христос Скорботний». Встановлений у 1756 р. на братській могилі католиків, чиї поховання були вивезені з-під стін костелу у 1672 р. після захоплення міста турками в зв’язку з перетворенням костелу на мусульманську мечеть.
Кафедральний костел св. Апостола Петра і Павла заснований у 1374 рр. литовським князем Олександром Коріатовичем. У 1384 р. указом Папи Римського Григорія XI була заснована Подільська дієцезія з центром у Кам’янці, відтоді костел став кафедральним і при ньому діють католицькі єпископи Поділля. Повз південний фасад кафедрального костелу, прикрашений почорнілим білокам’яним порталом, доріжка веде до двоповерхового палацу католицького єпископа (16 ст.). Зліва від дверей палацу – білокам’яний портал хвіртки з символічним написом (з лат.): «Господи, збережи нас в мирі!». Праворуч – головний вхід до кафедрального костелу, біля якого здіймається 36-метрова колона мусульманського мінарету, увінчаного фігурою Мадони з півмісяцем під ногами та 12 зірками над головою. Всередині храму вражає красою вівтарна частина з розп’яттям Ісуса Христа. Вздовж стін у вівтарній частині – крісла каноніків (помічників єпископа), праворуч від вівтаря – крісло (або трон) єпископа. Вівтарна частина відділена від центральної «нави» - основного приміщення храму - різьбленим дерев’яним бар’єром «романікою». Праворуч від бар’єру – південна нава з вівтарем Св. Трійці та двома каплицями – «Непорочного зачаття» та «Втішення Діви Марії». У каплиці «Непорочного зачаття» на стінах та стелі збереглися темперні фрески (1834 р.) італійського художника Джовані Сампіні. В ніші каплиці - фігура Діви Марії Лурдської, навпроти неї – біломармурова надгробна скульптура Лаури Пшездецької роботи скульптора Віктора Бродського. Зліва від головного вівтаря храму – північна нава з вівтарем Серця Ісуса та каплицею «Пресвятих таїнств». Над входом до каплиці обабіч в урнах запечатані у скляні колби зберігаються серця єпископів Дембовського та Маковецького.
Над головним входом у костел на хорах знаходиться діючий орган австрійської фірми «Карл Гессе» з 972 трубок, встановлений у 1857 р. і досі діючий.
Перед головним входом на подвір’ї костелу стоїть пам’ятник Іоанну Павлу ІІ (2007 р.) З лівого боку - пам’ятник, у вигляді стовбура дерева з обрубаним гіллям. Цей пам’ятник присвячено полковнику польської коронної артилерії Єжи Володиєвському, командувачу захисників Кам’янецької фортеці під час штурму міста турецькими військами у серпні 1672 р. Єжи Володиєвський загинув із 600 захисниками внаслідок вибуху порохових запасів у підземеллі фортечної башти Чорної. Біля підніжжя пам’ятника на кам’яному ядрі, знайденому у Старій фортеці, висічено девіз Єжи Володиєвського (з лат.): «Головне – свобода!».
З подвір’я костелу на вул. Кузнечну веде невелика хвіртка св. Яцека, біля пам’ятника Іоану Павлу ІІ. Над хвірткою – скульптура янголятка та напис (на лат.): «Пам’ятаймо звичаї предків». Сьогодні цією хвірткою не користуються, повернутися на площу Польський ринок можна так само - через Тріумфальну арку.
В центрі Польського ринку знаходиться Ратуша Польського магістрату (14–18 ст.), де засідали рада та суд польської общини міста. В підземеллях ратуші проводив тортури кат. Башта-дзвіниця, що стояла колись окремо, нині являється невід’ємною складовою ансамблю. Під балконом другого ярусу каланчі зберігся годинниковий циферблат без стрілок, з 24 поділками старовинною манерою написання (середина 16 ст.). Ще один годинник (18 ст.) – з 12 поділками лат. цифрами, діючий сьогодні на відміну від свого давнього попередника - вгорі над балконами третього ярусу каланчі. На високому шпилі каланчі та на трикутному фронтоні над входом до другого поверху ратуші – зображення герба Поділля – усміхнене золоте сонце з дванадцятьма променями.
Перед будівлею Ратуші Польського магістрату знаходиться кругла барокова ротонда (1754 р.), всередині якої – Міський або Вірменський колодязь. Пробитий у 1638 р. в суцільній товщі скелі на глибину близько 40 м, на кошти багатого вірменського купця Нарзеса. Води в колодязі збирається зовсім небагато, а та що прибуває – солена, непридатна для вживання. Колодязем від часу спорудження так і не користувалися, хоча він існує досі.
Від ратуші Польського магістрату з Польського ринку праворуч йде вул. Старобульварна, що веде на Вірменський ринок – найдавнішу торгівельну площу Старого міста, що в 19 ст., за часів входження Кам’янця у склад Російської імперії, називалась Губернаторською площею.
Найбільшою за розмірами будівлею на Вірменському ринку є триповерхова споруда колишнього Окружного суду Кам’янецького округу Подільської губернії (19 ст.). У 1919 р. з червня по листопад тут розміщувався уряд УНР на чолі з Симоном Петлюрою. Сьогодні в приміщеннях Окружного суду – виробниче швейне підприємство.
Східний бік площі формує двоповерхова будівля Подільської православної духовної семінарії (19 ст.), нині – приміщення образотворчого відділу (картинна галерея) міського музея-заповідника. Семінарію закінчили в свій час Михайло Достоєвський (батько письменника Федора Достоєвського), письменник Степан Руданський, поет Анатолій Свидницький та інші відомі люди.
Зліва від картинної галереї знаходиться будинок Руського магістрату (17 ст.), де сьогодні розміщується дирекція Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець». Мідна фігура дракона, що прикрашає водостічну трубу, звисаючи з даху будинку – вигадка реставраторів (1977 р.).
Ліворуч від будинку Руського магістрату веде вул. П’ятницька, названа на честь церкви (14-15 ст.) св. Параскеви П’ятниці, що знаходилася на поруч з Руським магістратом.
Праворуч від картинної галереї з Вірменського ринку донизу в каньйон спускається вул. Вірменська, кут якої формує колишній Вірменський торговий будинок (16-17 ст.). Вхід у внутрішній дворик будинку, де нині розташовується музей археології Поділля, оформлений білокам’яним порталом з рослинним орнаментом у вірменському стилі.
Вул. Вірменська веде до руїн вірменського собору св. Миколая (14 ст.), у якому зберігалась сотні років чудотворна ікона Вірменської богоматері та подарунки їй, що їх здавна паломники несли іконі. Ці речі - «вотиви» - виготовлені з золота та срібла, були знайдені у 1986 р. на першому поверсі башти-дзвіниці собору, підірваного за наказом комуністичної влади у 1930-х рр.
Від вул. Вірменської ліворуч веде провулок Миколаївський до церкви, яка після руйнації собору була освячена на честь св. Миколая.
Повернувшись на Вірменський ринок та спустившись до вул. Старобульварної тут зліва можна побачити католицький костел ордену Тринітаріїв (з лат. – св. Трійці), зведений на поч. 18 ст. Не зруйнований у радянські часи, цей храм був тюрмою НКВС та архівосховищем. Сьогодні це діюча греко-католицька церква св. Йосафа.
Спуск від Тринітарського костелу веде до Замкового мосту (14 ст.), який сполучає Старе місто із заходу з материком. Замковий міст – унікальний за своїм розташуванням – йдучи вздовж течії з’єднує два праві береги р. Смотрич. В’їзд на міст укріплений Міськими воротами (16-18 ст.), баштою Каземат-лабораторією (поч. 18 ст.) та Вірменським бастіоном (16 ст.). Замковий міст веде до Старого та Нового замків.
Старий та Новий замки – укріплення, які захищають шлях на півострів через природний кам’яний перешийок, де вибудуваний Замковий міст. Перші дерев’яно-земляні укріплення тут (рів та вал з частоколом) відносяться до 12 ст. Перші кам’яні укріплення засновані в 14 ст. за князів Коріатовичів. Розбудований у 15-16 ст. польськими воєначальниками та архітекторами, Старий замок став комплексом з 12 башт сполучених кам’яними стінами, та двох оборонних двориків – з півночі та з півдня від замкового подвір’я. Збереглися лише 10 башт замку: Денна, Мала Західна, Рожанка, Лянцкоронська, Тенчинська, Комендантська, Папська (Кармалюкова), Ковпак, Ласька (Біла), Водна (стоїть у каньйоні окремо від замкових стін). До 1672 р. в систему оборони замку входили башта Чорна та башта Комендантська (ще одна), зруйновані під час битви з турками.
Нова фортеця – земляні бастіонні укріплення, насипані в 1617-1621 рр. як домінуюча за висотою артилерійська позиція для захисту Старого замку та міста з заходу. Земляні вали Нової фортеці мають рогоподібну форму, через яку укріплення отримало назву «Горнверк» (з нім. – «рогоподібний»).
Біля підніжжя скель каньйону р. Смотрич в долині Карвасари, де у давнину приїжджі купці могли зупинитися на перепочинок у «караван-сараї» (звідси і назва долини), знаходиться дерев’яна Хрестовоздвиженська церква (кінець 17 ст.), збудована без жодного цвяха в стилі козацького бароко. Сюди можна дістатися, спустившись з замкового мосту по сходинкам, що ведуть до гідроелектростанції (1920-х рр.) Вздовж берега р. Смотрич найсміливіші зможуть пробратися чагарниками до Руської брами – ще однієї з тих двох оборонно-гідротехнічних споруд, яка разом з Нижньою Польською брамою слугувала захистом в’їзду в місто та регулювала затоплення каньйону ріки навколо нього під час ворожої облоги.
Вул. Руська, де здавна селилися православні, що відмовлялися прийняти католицизм та унію, веде від Руської брами до казарм фортеці (1780 - 1792 рр.). Потужна чотириповерхова будівля фортечних казарм в 19 ст. була військовим шпиталем, тут працював лікарем укладач тлумачного словника російської мови В. Даль. На початку 20 ст. – шпиталь стає тюрмою, а після Великої Вітчизняної війни тут розміщувалась міська тютюнова фабрика. Сьогодні комплекс казарм не використовується.
Далі вул. Руська веде вздовж берега р. Смотрич попід стінами оборонних башт Різницької, Кравецької. З каньйону нагору веде Фурлеївський спуск до башти Гончарської та прибудованої до башти Ремісничої синагоги (тепер ресторан «Стара фортеця»). Звідси вгору на Польський ринок та праворуч вул. Зарванською можна дістатися Новопланівського мосту, де розпочинався маршрут.

Get bookie bonus - gbetting.co.uk